Судовий збір

razvod-v-ukraine-mozhet-podorozhatПри зверненні до суду кожен стикається з необхідністю слати судового збору. Так, звичайно ж, є коло винятків, однак їх не дуже багато і абсолютна більшість заявників все таки стикається з необхідністю вкладення (нехай і тимчасового) грошей у державну казну.

Однак даний матеріал присвячений питанням справляння судового збору саме у адміністративних судах. І якщо з позовом майнового характеру все зрозуміло – сума судового збору формується в залежності від розміру вимог, то судовий збір за немайнові вимоги в адміністративних судах має свою специфіку.

Так, Законом України «Про судовий збір», що діяв до 01.09.2015 р. не було чітко врегульовано питання справляння судового збору за подання позову, що містить декілька вимог немайнового характеру. Частина 3 статті 6 вказаного закону встановлювала, що за подання позовної заяви, яка має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. Таке формулювання передбачало можливість двояко застосовувати положення статті, оскільки допускало справляння судового збору окремо за кожну вимогу, а отже – розширення положень статті до справляння судового збору за кожну немайнову вимогу залишалося на розсуд суду. У зв’язку з неоднаковим розумінням судами даної норми відповідні роз’яснення були викладені у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23 січня 2015 р. В ній було зазначено, зокрема, що з позовних заяв, які містять кілька вимог немайнового характеру, судовий збір справляється з кожної вимоги окремо. З 01.09.2015 р. Законом № 484-VIII від 22.05.2015 відповідні зміни були внесені і до ч. 3 ст. 6 ЗУ «Про судовий збір», що є доволі важливим уточненням, враховуючи суттєве підвищення ставок судового збору за подання немайнового позову.

Таке законодавче закріплення справляння судового збору за кожну вимогу має і практичне значення, зокрема: при оскарженні рішень контролюючих органів (податкової інспекції, Державної фіскальної служби тощо). Вірне формулювання прохальної частини може не тільки зекономити кошти при сплаті судового збору, але й дещо пришвидшити розгляд справи, оскільки позовна заява не буде залишена без руху на підставі статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку недоплати.

Отже, при зверненні до адміністративного суду слід мати на увазі, що будь які органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України). Тож при оскаржені, наприклад, відмови контролюючого органу у прийнятті/визнанні податкової декларації чи реєстрації податкової накладної – задоволення судом вимог щодо протиправності таких дій означає, що відповідне рішення державного органу не створило жодних правових наслідків. За таких обставин, фактично, обов’язок платника податків є виконаним належним чином, а податкова накладна чи податкова декларація, відповідно – зареєстрованими чи прийнятими у строки, що передбачені законодавством.

В такому випадку достатнім буде зазначення в прохальній частині позовної заяви лише вимог про визнання протиправним відповідного рішення державного органу. Так, згідно зазначеного вище прикладу про податкові накладні та податкові декларації: уточнення чи доповнення (як то «Зобов’язати прийняти/зареєструвати…», «Вважати такими, що подані…» тощо) будуть розцінені судом як додаткові вимоги немайнового характеру, за кожну з яких має бути сплачено судовий збір. А зазначення вимог, що випливають (є наслідком) одні з одних – буде мати наслідком часткове задоволення позову з подальшим розподілом судових витрат пропорційно задоволеним вимогам.

Але завжди слід мати на увазі, що державні органи не горять бажанням виконувати невигідні для них рішення судів. І хоча проблема реалізації судових рішень є темою окремого дослідження слід зазначити, що недостатньо точно сформульована резолютивна частина рішення адміністративного суду дає можливість його повного або часткового невиконання (затягування з виконанням) державним органом.

Отже, найбільш лаконічним і економним (стосовно оплати і подальшого повернення судового збору) варіантом прохальної частини позовної заяви є лише одна вимога: визнання протиправним рішення державного органу. Доцільно буде у тексті позовної заяви додатково звернути увагу адміністративного суду на практику застосування законодавства в аналогічних справах вищими інстанціями та, за наявності – на відповідні Інформаційні листи і постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України. Зазначення бажаного вам формулювання рішення в тексті позовної заяви не буде вважатися додатковою вимогою немайнового характеру, однак дещо підвищить шанси на застосування судом положень ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. Подібний підхід дасть змогу отримати точне і достатнє для захисту порушеного права рішення, ухилятися від виконання якого відповідачу по справі буде дещо складніше.

Автор: Коржов Ілля

Коментарі закриті.