English Юридичному суспільству вже давно відомо про Закон України «Про внесення змін
до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 р. №1401-VIII та його основні
положення. Однак як же на практиці насправді відбувається представництво в судах та
що воно таке «монополія адвокатури»?
Якщо трішки повернутися до історії, то 30 вересня 2016 року вище згаданим
Законом були внесені зміни до Конституції України та ст.131 2 було визначено, що «для
надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура» та «виключно
адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від
кримінального обвинувачення». Відповідно до Конституції України, були внесені зміни і
до Цивільного процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу
України та Кодексу адміністративного судочинства України.
Тобто, простіше кажучи, це означає, що представляти інтереси особи у суді може
або адвокат, або ж вона може робити це самостійно.
Такі ґрунтовні зміни до Основного Закону держави та процесуальних кодексів
було вирішено внести з певними особливостями.
I. Монополію адвокатури було вирішено реалізовувати не відразу, а поступово;
перехідний період тривалістю в 3 роки:
— у Верховному Суді та судах касаційної інстанції представництво
адвокатами здійснюється з 1 січня 2017 року;
— у судах апеляційної інстанції – з 1 січня 2018 року;
— а у судах першої інстанції – з 1 січня 2019 року.
Чи означає це, що тепер юрист, який ще не отримав чи не збирався отримувати
свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю не має права представляти
іншу особу в судових органах?! І так, і ні.
Щоб відповісти вірно на це запитання, потрібно розглядати кожну справу як
особливий випадок.
II. Варто звернути увагу, що окрім згаданих вище змін, п. 11 ст. 16 1 Перехідних
положень Конституції України містить ще одне нововведення:
«представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності
Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)",
здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, – до ухвалення у
відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню».
Дану норму можна поділити на декілька частин:
1) представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності
Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя);
2) здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності;
3) до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не
підлягають оскарженню.
Отже, ця норма дозволяє представникам особи захищати її права та інтереси у
судах за тими «правилами» процесуальних кодексів, що передували змінам відповідно
до Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від
02.06.2016 р. та Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального
кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного
судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 р., що набрав чинності
15.12.2017 р. Тобто, таке положення може бути застосоване у тих справах, провадження
яких відкрито до 30.09.2016 року.
Тепер варто визначити, що розуміють у юридичному світі під значеннями
«початок провадження» та «остаточне судове рішення, яке не підлягає
оскарження».
Керуючись судовою практикою та правовими висновками судів касаційної
інстанції, визначають, що «початок» провадження це термін постановлення ухвали
судом, який діє як суд першої інстанції, про відкриття чи порушення провадження у
справі.
А от щодо «остаточного судового рішення», часто виникає дилема. Проте, на
нашу думку, оскільки рішення Верховного Суду України, або Верховного Суду (який
створений на підставі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р.)
є останнім та завершальним етапом розгляду справи за усіма можливими
національними способами захисту порушених прав, свобод та інтересів фізичних,
юридичних осіб та інтересів держави, їхні рішення не підлягають оскарженню, що
безпосередньо передбачено ст. 419 ЦПК України, ст. 355 КАС України та ст. 317 ГПК
України.
Тому, можна зробити висновок, що якщо провадження у справі відкрито до
30.09.2016 року та відсутнє рішення Верховного Суду України чи Верховного Суду у
даній справі, керуючись Перехідними положеннями Конституції України, представництво
у суді може здійснюватися не тільки адвокатом.